Зміст Вступ…………………………………………………………………………………..3 Розділ 1. Теоретичне обґрунтування сутності соціалізації молодших школярів Суть та структура процесу соціалізації молодших школярів………….7 Чинники соціалізації молодшого школяра……………………………..15 Розділ 2. Вивчення проблеми соціалізації учнів початкової школи Діагностика соціалізації молодших школярів………………………….22 Рольова гра як засіб соціалізації молодших школярів…………………27 Методичні засади соціальної компетентності молодшого школяра…34 Висновки……………………………………………………………………….…….41 Список використаних джерел…………………………………………………….43 Додатки……………………………………………………………………………….46  Вступ Актуальність дослідження полягає в підготовці підростаючої особистості до вступу в доросле життя, до життєдіяльності в оточуючому її середовищі, яке має тенденцію до постійної зміни. Тому випускник початкової школи, має не тільки постійно пристосовуватися до конкретних умов, а й бути готовим до їх змін. Проте школа на даний час все таки основну свою увагу концентрує на  наданні учневі необхідних знань, виробленні вмінь та навичок, але недостатньо навчає школярів приймати відповідальні рішення, критично мислити, використовувати інформаційні та комунікаційні технології, вирішувати конфлікти. Мова йде про вміння відповідно самостійно діяти в конкретних ситуаціях, що чекають на людину в соціумі. Отже, створення умов для формування основ соціалізації особистості школяра, є актуальною проблемою сучасної загальноосвітньої школи. В останні десятиліття в соціокультурному просторі України відбуваються докорінні зрушення, які обумовлюють активне врахування людського виміру суспільного буття, і перш за все, такого важливого фактора соціального оновлення, яким є виховання [23, с.96]. Соціокультурні зміни у сучасному українському суспільстві по-різному впливають на процес соціалізації особистості: з одного боку, підвищуються вимоги до її загального і культурного рівня, поглиблення й розширення світогляду, розвитку вмінь і здібностей, які забезпечували б не лише адаптацію до нової соціальної реальності, а й сприяли свідомому вибору життєвого поступу, а з іншого, продукують різновекторність життєдіяльності, ускладнюють процес соціалізації, спричинюючи проблеми в сфері соціальної взаємодії та соціальних відносин. Чинні міжнародні та державні нормативно-правові документи (Конвенція ООН про права дитини, Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті, Закони України «Про освіту», «Про соціальну  роботу з дітьми та молоддю», «Про охорону дитинства») одним із основних напрямів визначають стратегічний курс на забезпечення життєздатності дитини, що передбачає успішну її адаптацію та функціонування в соціальному середовищі, починаючи з перших років життя. У процесі соціалізації дитина адаптовується до змінних умов життя, навчається дотримуватися норм та вимог, почуватися членом певної спільноти, зважати на відмінність власних бажань від вимог довкілля, засвоювати доцільні правила, переносити свої знання в нові умови. Характеризуючи сучасну освіту,  вже неможливо уникнути поняття соціалізації особистості, знехтувати розкриттям змісту соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю. Проблема активного входження особистості у суспільство була предметом досліджень ще філософів античності.  З розвитком суспільства вона не втратила своєї актуальності, навпаки, стала більш різноплановою, набула глибшого змісту. Уже у  працях Т. Кампанелли, Ш. Фур’є,  Р. Оуена,  Ж. Руссо,  С. Френе,  М. Монтессорі є положення про соціальний характер виховання людини,  про педагогізацію соціального середовища,  про оптимізацію взаємодії людини і соціума. У практиці сучасних наукових досліджень проблему соціалізації особистості розглядають у двох напрямах: по-перше, формування особистості, яка засвоює національні традиції, звичаї, норми моралі свого народу і здатна виконувати функції громадянина держави; по-друге, формування особистості, яка використовує засвоєний соціальний досвід у своїй практичній діяльності як конкретне «Я». У дослідженнях ...